Св т ловить мо усм шки, Вони зараз шалений деф цит

Світ ловить мої усмішки, Вони зараз шалений дефіцит,
И то не я психована, то всесвiт псих,
Ми маемо смiятись, за поштовхом ныток,
Руки до долу опускатись, так, ми схожi на ляльок,
Запрограмованi на виживання, немов одноклiтиннi,
Стомленнi чеканням, питання: "а в чому ми виннi?",
I день за днем, ненавидимо долю,
А як не як ми в правi вибирати волю!
Закутi ланцюгами лiнi, пливем по течii?
Перевiрити б думку на дiлi, та зламанi нашi мечi,
I ось ти голий, босий радiеш пустотi,
Неначе зав'язали очi на вузли тугi,
Ти хто i звiдки? Де твоя мета?
Як жаль та пiдсвiдомiсть, геть гнила,
Де щирiсть, почуття дiлися подiлися,
Зникли та пiшли, а ми зостаплися лишилися,
Нiкуди нам йти...


Рецензии