Маска 2

Дуже люблю відкрити вікно взимку і наповні груди набрати холодного повітря, воно ніби очищює.Холодна ніч ти, я, остання нота заграла на підвіконні,а я сиджу одненька на тім проклятім дивані,боялась доторкнутись бо це є проти правил.Дивилась, та ні боялась поглянути..Сердце билось дуже часто так ніби ось ось і вистрибне з грудей.А він він він.Що він,він людина яка не могла знати про ті вулкани що кожного дня будить моя самота та біль пустоти...Він не є ідеалом,але людина ця для мене була всім...усім чим можна було собі уявити.Гріх думати про нього, так вважала до останнього.Кохати боялась бо вважала, що це буде назавжди..і Господи краще б я помилилась...Але як же добре відчувати його подих на своїй шкірі.Ні ніхто так не дихає як він,моя нав ' язлива ідея,мій маразм.О так я божевільна!!!Та ні то я дурна,ховаюсь день за днем за своею посмішкою,а надвечір знімаю її і вдягаю сон...Ось так живу.Десь там є він зовсім простий хлоцець,але такий дорогий моїй грішній душі.А він, а він ніколи не здогадається як я помираю хвилина за хвилиною дуже повільно виїдає пустота з середини.О ця карма,змиритись чи забути.Яка різниця головоне, а що головне...втомилася ой як втомилася бути поруч та не разом, а згідна бути навіть другом,тільки б відчувати як бьеться в такт його сердце.Дурна не тямуща дівчина,життя дало мені все,а я...а я підхопила цей вірус, який переріс у хронічну хворобу.Та потім все зміниться і маска байдужості приросте до обличча.Нічого я вилікую свою душу.Чи зітру себе, з цього листка паперу.