***

Доле моя, моя чудова доля. Моє найкраще в світі життя. Нестримно, але чудово. Доброго ранку сніг, холод, і свіжість повітря…Як гарно на вулиці сніг не до торканий ще ні чим та ніким, і йому напевне байдуже до того хто його першим зіпсує. Йому добре бо він найгарніший саме цього дня. Йти по тротуару прикриваючись шарфиком, а мороз все одно знайде твоє обличчя і буде його ніжно та сильно з пристрастю цілувати. Як все таки чудово…Серце наче грає на сопілці, душа підспівує цій мелодії, хай на мить але щаслива. Ось тут саме тут природі все одно хто ти і звідки, і як тебе звуть. Вона любить та сприймає тебе таким який ти є, і чи не чудово?! Сире повітря збирається у легенях, важко дихати, але як це наповнює тебе і як з цим боротись, а чи хочеться взагалі боротись. Іній малює картини білими фарбами на підвіконні, шедевр природи, шедевр зими. Так це все загине рано чи пізно але згодом знов відродиться. Хочеться впасти у цю білу пучину і пригорнути до себе наче це те саме рідне що в тебе зараз є. Які там думки вони десь далеко не з тобою, тобі зараз не потрібно думати, тобі хочеться літати, танцювати вальс з вихром та завірюхою, бути білою принцесою для цього міста і його краси. Ось ти вже біля цілі і знов почнеться те саме, робота, а потім дім, яка різниця? Сьогодні я була королевою в обіймах холодної зими, сьогодні я була дочкою природи, сьогодні я знову відродилась, сьогодні…