ми бачили Бога
Справжній вірш починається з болю.
Наше літо - справжнє до останньої крапельки.
А вірш - фіговий. Бог з ним.
Бог з нами.
Бог в полі,
де вітер зривав намети і одяг,
де град карав нас за гріхи,
а дощ їх змивав.
Бог всередині мене
лежить у моїх грудях
Ти цілуєш йому руки, бо нарешті бачиш.
Ти не бачив його ні в церкві,
ні на музейних іконах
А тепер можеш навіть почути -
- моє серце передає абеткою Морзе:
"Всі ви - люди. З усіма трапляється."
Всі ми люди!
Навіть ті, в кого вила і роги.
Всі ми люди!
навіть ті, хто розмножується поділом на верлібри.
Всі ми люди!
І кожного можна пробачити.
І кожного можна поцілувати прямо у душу.
Туди, де, власне, починається Бог
літо
вірші...
09.06.09
Свидетельство о публикации №109060906404
Алина Сваровски 12.06.2009 17:37 Заявить о нарушении
На мій погляд в церкві його таки залишилося дуже мало... На барокових іконах ще менше. Якщо Бог і є, то тільки в нас самих... я вважаю. І я вважаю, що який би він не був Аллах, Іісус, Будда, Крішна, він все одно за означенням ботхісатва.
Александра Очман 12.06.2009 23:41 Заявить о нарушении