ми бачили Бога

Справжнє літо починається з блискавки.
Справжній вірш починається з болю.
Наше літо - справжнє до останньої крапельки.
А вірш - фіговий. Бог з ним.
Бог з нами.
Бог в полі,
  де вітер зривав намети і одяг,
  де град карав нас за гріхи,
  а дощ їх змивав.
Бог всередині мене
  лежить у моїх грудях
Ти цілуєш йому руки, бо нарешті бачиш.
Ти не бачив його ні в церкві,
                ні на музейних іконах
А тепер можеш навіть почути -
- моє серце передає абеткою Морзе:
"Всі ви - люди. З усіма трапляється."
Всі ми люди!
  Навіть ті, в кого вила і роги.
Всі ми люди!
  навіть ті, хто розмножується поділом на верлібри.
Всі ми люди!
І кожного можна пробачити.
І кожного можна поцілувати прямо у душу.
Туди, де, власне, починається Бог
                літо
                вірші...
09.06.09


Рецензии
Ти граєшся Богом в цьому вірші. Це непогано, але... Загалом сподобалося!

Алина Сваровски   12.06.2009 17:37     Заявить о нарушении
та не те, щоб граюся... я висвітлюю свою позицію...
На мій погляд в церкві його таки залишилося дуже мало... На барокових іконах ще менше. Якщо Бог і є, то тільки в нас самих... я вважаю. І я вважаю, що який би він не був Аллах, Іісус, Будда, Крішна, він все одно за означенням ботхісатва.

Александра Очман   12.06.2009 23:41   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.