Ми часто потрапляємо в полон до смутку.
А я запитую чому?...
Як гляну на поля ці, на ліси, на посмішку моєї мами,
Так хочеться сказати: «я живу! І я щаслива…»
Погляну я на цю красу,
На цю весну і на це літо…
Від радості кричати хочу: «я живу!
І я щаслива…»
Погляну я на кольори, погляну я на барви.
Я ходжу, чую, бачу, не мовчу…
Я мрію, я кохаю,
Щаслива я, зі мною є моя рідня і мої друзі…
Казати можу: «Я живу! і я щаслива!».
Робити людям радість, приносити добро, --
Немає в світі щастя більшого напевно.
Як гляну я на будь яку малечу, - кажу:
«Що я живу! І я щаслива…!»
Я живу...
© Copyright: Леся Кирик, 2009
Свидетельство о публикации №109060903032
Свидетельство о публикации №109060903032
Рецензии