Я кожен день Тебе із серця вириваю,
Я кожну мить Тебе забути намагаюсь.
Я в небо піднімаю очі,
Я щиро прошу: «Допоможи Отче»
Ховаю очі за посмішкою щиро,
Всім кажу ввічливо, що я щаслива…
Та образ Твій немов вкарбований у серце,
Не можу я нічим сильнішим стерти.
Я вже спокійна, вже нормальна.
І вчуся жити з думкою без Тебе.
Мені не доля – Ти, а я Тобі – недоля.
Так хай же Бог благословить твої стежки,
Якими Ти щоденно ходиш,
Які з моїми по різні береги.
Між нами прірва поглядів, думок.
Між нами гори розпачу й жалю,
Між нами вічність залишена у снах…
Присвячено Сергію К.
Между нами... укр
© Copyright: Леся Кирик, 2009
Свидетельство о публикации №109060903023
Свидетельство о публикации №109060903023
Рецензии