Львову
Невже насправді щось душа відчула?
Забила в дзвони трепетних надій.
Високий Замок... Сню. Хіба забула
Безпечність юні у вінку подій?
Сягає неба вежа-домінанта –
Оздоба вулиць, пам”ятник краси.
А сивий дух добродія Корнякта
Вартує, наче лицар, львівські сни.
Завмерла музика в архітектурі.
Чомусь забракло в серці раптом слів.
Либонь, здалось мені, чи леви хмурі
Прокинулись з гранітно-сивих снів.
І вітер лагідний їм гриви чеше,
І щось у левах тих таке близьке!
Немов побачення студентське перше –
Невинне, чисте, свіже і легке...
Свидетельство о публикации №109060902408
невже невже, і справдились надії...
заходьте до мене на каву, я там у себе оспівую Лвів -Леополіс, який так давно залишила...
Марина Анненкова 19.11.2009 22:05 Заявить о нарушении
Війнуло чимось незбагненно дорогим, близьким...
Такою щирістю сповнені рядки, що не зауважити цього просто неможливо!
А запах Вашої кави такий духмяний, що спокушує і вже дарує насолоду, долетівши до мене через моря і океани. Неодмінно зайду в гості.
Чистого кохання Вам, здоров"я і радісних, світлих буднів, Марино!
З повагою
Валентина Чайковская 20.11.2009 10:23 Заявить о нарушении