Трiйця у степу

Закрию очі, і бачу вітер,
Стрімкий, разючий, неземний.
На Таврії, стовіковії квіти,
І Степ, немов живий, немов живий...

На полі, море із колосся,
У кожній хвилі праці повнота.
А я сплету віночок у волосся,
Природа, як і зАвжди - вічно молода.

Бо,в кожній краплі цього світу,
Дідівський таємничий час.
На нас ще ждуть маленькі діти,
І сонце сходить, ніби в перший раз.

У васильках,на Трійцю, Бог сховався,
І в чебрецю, в мелісі його Дух.
І в липовую квітку, Син його вдягався,
Так пахло свято...
Кружляв усюди тополиний пух.


Рецензии
Дуже сподобалось, Альона! :-)

З теплом, Володимир. :-)

Владимир Белик   12.06.2009 18:58     Заявить о нарушении
Дякую, Володимир, за теплий відзив!

Алена Цвигун   12.06.2009 19:55   Заявить о нарушении