Дощ, капає зі стріхи.
Сонце перестало нас ніжити ради своєї втіхи.
Час зупинився у калюжі.
Погляд свій відвернули «любі друзі».
Хочеться забутися і піти.
Закинути соціальну мету.
Навіщо мене виховували?
Навіщо тратили час, на нас!
Смуток і злість у душі.
Люди-паразити взяли нас у полон.
І руйнується країна-дім!
Хто відбудує? Хто …
Хто герой-визволитель,
У кого живе ще совість,
Хто не забув мету життя,
На тому світі карманів нема!
І ця дитина, і погляд її,
Хто розкажи про справжні цінності.
Де взяти - нікому шукати.
До чого все це нас приведе?
А просто пустота і сльози гіркі
Як сперма у презервативі
У розвитку нулі, не ті.
В гаманцях портретів колекції ,
Вчимо історію по них ,
Злоба в народі опанувала серця,
А у олігархів кризи нема!
Такі політиці ГАНЬБА !
http://olegrebryk.blox.ua
Такi полiтицi ганьба! ua
© Copyright: Ребрик Олег, 2009
Свидетельство о публикации №109060700830
Свидетельство о публикации №109060700830
Рецензии