***
Рятувати немає кого…
Кожній тварі по парі.
Всесвітній потоп.
Приходити Йому
ні для чого.
Як пісок,
не змінився народ.
Ні сенсу бачить далекі життя
у жменях інших планет.
Ненароджене душ
світове каяття.
А замість неба –
стелі багет…
У калюжі,
пробачте, лик Його.
У насінні – надія з вірою.
Але хто
досі сіє в мені Його,
щоби вітром було
розвіяно?
***
© Copyright: Леся Свиченко, 2009
Свидетельство о публикации №109060406346
Свидетельство о публикации №109060406346
Рецензии