***
Є люди в світі відають себе,
Вони б допомогли його відкрити.
Та слово їх зненацька пропаде,
Коли живеш, не знаючи, як жити.
Хай скажуть не усе про кожну ніч.
Та й ніч, нехай, спокійно буде ніччю.
Безвихідь, мабуть, легко скинуть з пліч.
І я цю легкість дуже щиру зичу.
А як прийде пора, яка прийде,
Їх душі, надто мудрі, візьме вітер.
Підхопить рвучко, з тіла понесе,
І кине серед поля: ніде діти.
***
© Copyright: Леся Свиченко, 2009
Свидетельство о публикации №109060406337
Свидетельство о публикации №109060406337
Рецензии
вторая половина стиза очень понравилась - первая слишком туманна.
Владимир Немерцалов 05.07.2009 02:56 • Заявить о нарушении
Владимир Немерцалов 05.07.2009 02:56 • Заявить о нарушении