Біль твоя!
І відповідати буду я…
А помирати будеш ти…
І раптом відпусти!
Стій! Біжи!
Не пишуться тепер вірші…
Не хочеться і назавжди
Зникають всі дзвінки!
Під вікном
Як божевільний кілька діб...
Дощами, вітром глузд мій зник…
Де ти моя любов?
Крик та біль!
В лікарні кожну ніч у сні
Торкаюсь до тебе і ти…
Знов ранок наступив!
Що тепер?
Мотузка… Горло… До небес…
По вулицям піду один,
Кохання відключив…
Десь зірки…
Це все мій дар лише тобі!
Та почуттів нема, коли
Хтось плаче кілька днів!
Час пройшов!
Своє кохання ти знайшов…
Мені пора вже теж іти…
На вулицях дощі…
Вулиц
© Copyright: Эрик Празорский, 2009
Свидетельство о публикации №109060200086
Свидетельство о публикации №109060200086
Рецензии