А «верджинел» – це майже клавесин –
Сама клавіатура, ще й без ніжок.
Мабуть, що фортепьяно – його син.
А другий син – рояль. Який бистріше?
З-за океану не повернуть всі.
Он він – штормить в усій своїй красі.
Десь там, за обрій, сонця диск упав.
І, як завжди, спливає час. Звичайно.
Чи ти кого в житті перемагав?
Чи визнали тебе всі одностайно?
Завжди життя залежало від хвилі.
А хвиля та помножена на милі...
О котрій переломиться гвіздок?
Чи попіл від цигарки – тільки попіл?
За третю сходинку – немає більше сходів.
Той крок - у небуття, останній крок.
Немає щастя, і нема біди –
Сама вода – невичерпно води.
Безглуздо сподіватися на світ –
Він – для усіх. Нехай собі, як хочуть,
Вигадують свій клятий динаміт.
У мене – ніч. Тієї ночі очі.
Вода - від вітру – пристрастю зайшлась,
А клавіші – від пальців... джаз, джаз... Джаз!
ДЖАЗ
© Copyright: Светлана Тысячная, 2009
Свидетельство о публикации №109060205768
Свидетельство о публикации №109060205768
Рецензии