Я намагаюся...

Я намагаюся позбутися любові...
І прагну вільного спокійного життя,
Бо вже набридло відчуття страждання й болю,
Шалено хочу, щоб не було вороття

Тим почуттям, що моє серце крають,
Гірким сльозам, що я у ковдру ллю...
Образам всім, що душу розривають,
Свідомість що отруюють мою.

Забути мрію я блакитні очі
І стерти з пам'яті знайомий сміх,
Не згадувати дотик твій  щоночі,
Знайти собі чимало  інших втіх...

Простіше треба на життя дивитись
І почуттями так не перейматись,
Не пізно доки,треба зупинитись,
Чкурнуть від тебе і не озиратись.

Всі ревнощі в минулому лишити,
Забувши все- і добре. і не дуже,
І як раніш, продовжувати жити...
Зустрівшись, привітатися байдуже.

Не думати про тебе, не дзвонити,
Собі не дозволяти навіть в мріях
Все повернути.Треба припинити
Невиправдані пестити надії.

І хоч я це чудово розумію,
Давно вже все по полицям розклала,
І на папері непогано вмію
Я це зробити...Та, мабуть, замало

У мене залишилось сили
І стійкості протистояти
Коханню, що дарує крила.
Мабудь , сподобалось літати...