Дорогами пронизано туман.
В людей шляхи, а в мене - так, стежини.
Я ними йду до тисячі оман
Повз істину, піднесену на кпини.
Іду до різнобарвної юрби
Повз милого, єдиного й блідого,
І серед лих самотньої доби
Його лишаю, як себе, самого.
І серед сотень зронених світів
Той обираю, де літать не сила,
Де янгол мій лишитись не схотів
Й полинув геть,свої зберігши крила.
Дорогами пронизано туман.
А я бреду уявною ріллею -
Сама собі бунтарний капітан
Із совістю,що здиблена на рею.
Шляхи
© Copyright: Екатерина Прылипко, 2009
Свидетельство о публикации №109053000803
Свидетельство о публикации №109053000803
Рецензии
Я у захваті. Смуток заволодів думками після прочитаного. Так і хочеться допомогти, врятувати, не дати залишитися на самоті, бо це найгірше.
Сергей Мягкий 30.05.2009 14:35 • Заявить о нарушении
Сергей Мягкий 30.05.2009 14:35 • Заявить о нарушении
Можливо, вузькими стежинами ти йдеш до зірок?...
Елизавета Жарикова 21.06.2009 01:37 Заявить о нарушении
Елизавета Жарикова 21.06.2009 01:37 Заявить о нарушении