Як неукра нц Великого укра нця обирали

                З чиєї подачі, про те я не знаю,
                Та конкурс пройшов на каналі у нас.
                Зібрали людей в кожній хаті і залі,
                Як дітками нас ще збирав дід Панас.
                І вибрати треба нам було Шевченка,
                Не того що в “Челсі”, того що Кобзар.
                Так було би правильно, несоромно, чесно.
                Та вибори в нас майже завжди базар.
                Три гривні за голос ціна не маленька,
                За них лишній раз подзвонити б кумі.
                Багато ще певно євреїв на неньці,
                Якщо вони вибір зробили самі.
                Так, князь був Великий, та не в Україні
                І правнук Андрій його Київ палив,
                Був Новгород, Суздаль в тій древній країні,
                А до українців ще час плив і плив.
                Амосов був теж не “годину халіфом”,
                Хірургу за справи і честь і хвала,
                Ще був Пирогов, Єлізаров, Шалімов..
                Та все ж їх Росія усіх нам дала.
                Степана Бандеру могли би обрати,
                Якби не Шухевич, Мазепа, Богдан...
                Усім їм належне потрібно віддати,
                Без них не відбувся б ніколи Майдан.
                Ще спогади свіжі, ще справа відкрита,
                Він рухав країну, він створював “Рух”.
                Його дисидента на трасі убито,
                Та з нами назавжди нескорений дух.
                Названіє кожному городу своє,
                А ми їх змінили уже стільки раз...
                Філософ скитався, закінчив “ізгоєм”,
                Григорію Савович, вибачте нас.
                І Лесі Великою стати можливо
                За гордий псевдонім, за спадок коси,
                За Мавку, за пісню прекрасну і дивну,
                Що досі звучить серед трав і роси.
                Футбол в Україні це більше ніж спорт,
                Тож “Соняшник Рижий”, без нього нікуди.
                Стоїть перед нами живий натюрморт
                І там  “лист сухий” опускається в кубок.
                А з ним ми і досі “лупаєм скалу”,
                Фарбуємо хитрого лиса Микиту
                І долю в культурі його немалу
                Несемо як книгу цікаву, відкриту.
                А гетьман Хмельницький, відомий козак
                Чому йому першим не стати?
                Москві і Варшаві залишив він знак,
                Щоб землі Дніпра обєднати.
                Їх образи світлі, що над постаментом,
                Відзнакою була їм велич душі,
                А справи яскраві стоять монументом
                Та були у нас ще на щастя вірші...
                Садок вишневий біля хати
                І ті хрущі що там гудуть,
                Кого б в Великі вам не пхати,
                Тараса вам не віддадуть