Очi

Як болять очі. Нестерпно...

Здається, ще одна мить – і вони вже нічого не бачитимуть.
Пече в очах не від сліз: жодної не скотилося з них. Пече від болю, що своїм вогнем безжально нищить душу, крихту за кризтою.

Дивно: біль народився у серці, в душі, а боляче очам. Бо очі – дзеркало. В них видно те, чого не почуєш в словах. Їм боляче, бо вони вже не мають сили дивитися на це страшне згарище...

Десь іще жевріє крапля вогню і де-не-де залишились клаптики живої душі. Але їх так мало, що, дивлячись на них, не скажеш, що колись тут знов народиться життя і якісь почуття.
Дивляться вони то в душу, то ще в чиїсь очі і стоїть в них питання:

--Хто зміг так безжально знищити святе, прекрасне? Яку ж
 безсердечність треба мати, щоб так легко спопелити те, що створювалося з таким плеканням по часточках протягом стількох років!!! Чи можна тепер дивитися в очі ката без люті і ненависті, які не допоможуть відтворити зруйноване?!
Найболючіше те, що цей кат донедавна вважався благодійником, дру-гом, розрадою...
Хто тепер зарадить душі? Та чи залишилася вона ще жива після такої пожежі? Чи залишилось замість неї тільки пусте, понівечене, темне місце?

Залишились тільки очі. Очі, які потемнішали, змарніли ,які віддали своє світло і блиск, щоб допомогти... катові; очі, які пожертвували всім заради нічого.

Безпорадні, самотні, покинуті...

Чи подарує їм знов хтось тепло і блиск, чи вдихне хтось у душу жит-тя?
Чи пробачать уі очі колись зраду?!!


Тихо очі зімкнулись на мить,
Їм не хочеться бачити світло.
Може десь воно ясно горить,
Та в душі його вже не помітно...