Уже давно померли мама й тато,
А я, ще й досі пам'ятаю,
Як з печі хліб виймала мати
Й було в сімейнім колі свято.
Чорняво-житній, нам був золотий…
Ніяк не забуваю його, ні.
Той хліб був в німбі на столі,
І нам впускав у хату дух святий.
В отому дусі семеро зросло,
Мов в дитсадку, раділи у загалі.
Впорі дитинства пережили зло,
Усі зросли і краще жити стали…
…Живем ми нині з хлібом, без нестатку,
Й хоч справжній білий, румяно-золотий –
Та багатьом уже він не святий,
Бо дух отой хліб не впускає в хату…
…Черства духовність й щастя вже нема
І Україна-ненька оте знає: -
Без діток чахне і вмирае,
Бо гурт і сміх лиш в спогадах та снах.
Святий дух
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109052704636
Свидетельство о публикации №109052704636
Рецензии