Задихайсь від твоєї стабільності,
Навчаюсь жити без Тебе....
Мовчу, коли про Тебе мова...
Думаю, що усе, що було з нами-примара...
Нічого не було, був лише сон,
Але чому я не можу прокинутись?
Твої слова правди здерли завісу.
Завісу моєї мрії...
Усе брехня...і Твої мрії і мій сон...
Я нарешті прокинулась,
Я нарешті бачу Твоє справжнє Я.
Ти вмієш "відкривати очі"...
Ти був, але залишився СНОМ.
Я так і буду згадувати про Тебе завжди.
Як про те, що було.
Щось було... дуже довго...
І залишилось невідомим,
Незрозумілим для нас...
Для чого?....
Для чого
© Copyright: Леся Кирик, 2009
Свидетельство о публикации №109052703352
Свидетельство о публикации №109052703352
Рецензии