Моя постать тiнню залишилась,
Там, де ходить iншая тепер.
I залишившись, неначе розгубилась,
Наче, позабула всіх манер.
Знову в дзеркалі твоєм відображаюсь,
Хоч і в нього дивиться вона.
Знову в снах до тебе повертаюсь,
В ті секунди, як її нема.
Знову голос лине мій кріз час,
І тебе він пробудити хоче,
Але більше не існує "нас",
Хоч зовеш у снах мене щоночі.
12.07.07.
Моя постать тiнню залишилась...
© Copyright: Светлана Скороход, 2009
Свидетельство о публикации №109052502079
Свидетельство о публикации №109052502079
Рецензии
Світлано, дуже приємно зустріти тут колегу, який пише українською. До речі, у заголовках літеру "і" ставте,переходячи тимчасово на англ. мову, тоді не буде пропусків.
Вірш сподобався. Але мимоволі є така думка: коли "Знову голос лине мій..." і "Хоч зовеш у снах мене щоночі", то це ж просто парадокс, що "більше не існує "нас". Хоча... в житті безліч парадоксів...
Юрій ОШ
Юрий Ош 03.06.2010 15:48 • Заявить о нарушении
Вірш сподобався. Але мимоволі є така думка: коли "Знову голос лине мій..." і "Хоч зовеш у снах мене щоночі", то це ж просто парадокс, що "більше не існує "нас". Хоча... в житті безліч парадоксів...
Юрій ОШ
Юрий Ош 03.06.2010 15:48 • Заявить о нарушении
Я дякую Вам за рецензію і за підказку з приводу букви "і". І мені здається, що саме життєві парадокси нас штовхають на написання віршів.
Свiтлана К.
Светлана Скороход 03.06.2010 22:44 Заявить о нарушении
Свiтлана К.
Светлана Скороход 03.06.2010 22:44 Заявить о нарушении