В йна

Війна...Скільки болю в цьому слові?
Скільки жаху і надій?
Там нема ні краплинки любові,
Лиш океан розбитих мрій.

Війна... Солдати в ній вмирали
Для нашого миру і спокою,
І сліз своїх вони не ховали,
А пам'ять їх обв'язана журбою...

Журбою по вбитому другу,
Журбою по рідній сім'ї,
За мирним небом тугу,
Де летять журавлі...

Багато років вже минуло,
А ті дні нам не забуть!
Ми щоразу пригадуемо чуло
Великої війни криваву суть...

Могила невідомого солдата...
А скільки ще таких?!
Довго пам'ятатиметься дата
Літ жорстоких і тяжких.

Сльози переможців-ветеранів.
Невже це їх безсилля?!
Не згасити їх життя вогнів,
Та тільки наше ось безділля...

Вони нам мирне небо дарували
Життів ціною багатьох...
А це ми як довго цінували?
Років упродовж кількох?

Наше минуле не забуваймо -
Воно було героїчне,
Наших звитяжців шануймо,
Та життя наше трагічне!

Не зломити, не скорити
Наші душі орлині!
Ми зуміємо все з руїни підняти!
Слава Україні!