Не допитуйся в мене, як людина
Я зараз так не можу, розумієш,
Кому я така потрібна
Сумна, бездумна і пуста
Чому я така
Навіщо це всім і мені
Ділитись -
Це ж як треба тебе не любити
Не їсти, не дихати, не говорити
В присутності і навіть не дивитись
Це не назавжди
Якась девіація почуттів
Якщо я зважусь, то поплачусь
Як дорого жити сьогодні
Секунда щастя від погоди
І вже в безвість лечу
А тобі пояснити на словах
У мене не вийде мабуть
Попросити, аби обійняв -
Прошу тебе, забудь...
І ти щось розумієш, а я
Не знаю, хто, і що роблю..
Шукаю, не знаю, чого...іду...
Це кінець...далі-вплав...
Хвилі...краса...
Але, може, цього зовсім нема.
18.05.09.
Не допитуйся в мене, як людина
© Copyright: Кэтемаунт, 2009
Свидетельство о публикации №109052101440
Свидетельство о публикации №109052101440
Рецензии