За обрієм листопад мерехтів,
І пелюстками ніжило обличчя
Проміння... Силуетами бринів
Минулий час, мов лагідне двуріччя...
Спинилась та шарманка, що цвіла
Печаллю хризантемної розлуки...
А пам' ять в серці дотик зберегла,
Той перший, що бажали твої руки...
Така нестримна повінь... Дивний знак...
Картата низка стомленої долі...
Мольберт прощався з мудрістю ознак.
А я шукала проліски поволі
В тім лузі-перехресті плинних лун,
Що подихом вночі тримали скроні...
Мій кришталевий house без зайвих рун.
Замерзли тихо крихітні долоні...
За обрiэм листопад мерехтiв
© Copyright: Алиция Гадовская, 2009
Свидетельство о публикации №109052000208
Свидетельство о публикации №109052000208
Рецензии