Граф Алексей Розумовський

Посміхнулась доля Олексію,
Всіх полонив його чарівний спів-
Забрав один полковник до Росії
Повіз далеко з рідних Лемешів.
У Петербург, у золоту столицю
Підперту всю кістками козаків
Його привезли мов якусь жар-птицю
Із України наче з-за морів.
І голос його гучний й ніжний-
В придворній церкві славно залунав,
З царівною у ній у "жмурки" грали
І їй пісні над річкою співав.
Часи минули і уже імператриця
Дочка страшного й мудрого Петра
Його душа глибока мов криниця
Єлизаветі до смаку прийшла.
Надів кафтан, отримав титул графський
Син Розума,- сільського козака
Заможний граф повстав, як Розумовський-
Так доля - "танцювала гапака".
Часи минають, знов в краї далекі
Везуть дівчат та здібних парубків
Тож, чи повернуться у гнізда ці лелеки-
І чи побачать пишний цвіт садів?.
Бо, доля Олексія й Роксолани
Не кожному- "зтанцює гопака"
Отам, на чужині, вони зівя"нуть
І ностальгія з"їсть їх всіх гірка.
Одне! Нам слід сказати це сміливо
Що і цариці також є жінки,-
Вони схилялися Європі всій на диво-
Коли співали українські козаки!