Поговори зі мною наш Тарасе,-
Промов тоді хоча б,- коли я сплю,
Ти мови української окраса,
Люблю,що Ти писав,читаю та люблю!
Коли болить , я теж римую вірші,
Та моя біль, то лиш нікчемний щем-
Від болю, що послав Тобі Всевишній,
А Ти лишився геніем й борцем.
"Кобзар",- то честь та біль мого народу,
А в мові,- біль та радість в одну мить,
Бо словом правди, Ти виборював свободу:
"Ніхто!Сам цар, не міг твій голос розчавить."
А скільки сили в мужніх твоїх творах,
За Україну! Ти народ підняв.
Студенти Крут й "оунівці" під Львовом,-
Вояк радянський,- теж "Кобзар " читав.
Тож говори з народом наш Тарасе!
Це треба нам сьогодні,як завжди-
Нам, ще чуже приймать не стало часу,-
Свое б зберегти слово від біди.
Сумний портрет, я бачив ще з дитинства,
Твій сум і смуток в погляді ловлю-
А як тобі, ще споглядать "рабохолуйство":
"Дай Бог! Побачить посмішку твою".
Улибка Кобзаря. укр. язык
© Copyright: Пётр Лавренчук, 2009
Свидетельство о публикации №109051905397
Свидетельство о публикации №109051905397
Рецензии