Про козаков без матюков. украинский язык

                Про козаків без матюків.
                Д. Яворницькому від історика Петра Лавренчука.
Було колись в Україні - ревіли гармати-
Добре вміли козаченьки,- волю захищати,
А, налякані татари, бігли в Крим до хана-
Той, по морю дунув зразу в Стамбул до султана.
У Стамбулі пан турецький, Мухамед вже правив
Хана вислухав, й під очі - писаря поставив.
Писарь пише ті карляки,- листа злого та страшного
Пошануйте потіпаки султана дорогого!
Уклоніться гультяяки мені Мухамеду
Найбільшому в цьму світі- ззаду, ще й "спереду",
Володарю міст заморських й фараонів всіх могил
Найсильніший в світі воїн, я опора мусульман,
Над всіма давно хазяїн,захисник я й християн.
Тож не стійте на дорозі, вся голота - козаки
Нападати більш не смійте,  на вассалів-мусульман
Я, смілий грізний воїн , та давно над вами пан.
І до лицаря лихого, до отамана Сірка
В степ жене він посильного-- із листом без язика.
Славний був Сірко хлопака-"За народ життя віддай!"-
Від був лицар та вояка, захищав свій рідний край.
Тож отримавши послання , засміялись козаки.
До обіду вони рвали, свої грузні животи.
Не годилось запорожцям, на цей вибрик промовчать
І сказав Сірко всім хлопцям:"Будем відповідь писать!-
"Бісів пан Ти ,а не лицарь,люцефера секретарь,
Ой. який із тебе воїн- ти свянюка , а не царь!
Бо бувае, як підложим на стілець, ми їжака-
У штани собі наложиш й затанцюеш гопака.
Військо кажеш сильне маеш та зробив у себе рай,
Як дамо! Не позбираеш ,ні худобу, ні сарай-
Кухар ти там Вавилонський,тож вари та їж свій суп
Злодій ти Єрусалисмський й Олександрійський козолуп,
Подоляцький ти злодюга, ще й татарський сагайдак,
Чоловік ти недолугий, зовсім збоченець й дурак.
Ти, поглянь на свою "пику"- ту ,що просить казана,
Не зігнуть тобі народу,шолудива сарана.
Числа й року ми не знаем,сонце й місяць в нас один
А як в тебе погуляем,будеш знати сучий син!
І твою міцну столицю,- подолаем , прийде час,-
Поцілуй чорта в сідницю й чекай в гості скоро нас".
Ось так славні запорожці, Мухамеду відписали-
Не спіймав він їх у ложці, й матюків тоді не знали.
Ну , а зараз ми гнемося,хто на ліво,что на право,
А козацтво розпилося,- в "руїні"наша слава!
Тож. давайте, ту "руїну", разом розгрібати-
І козацьку нашу славу, в багні, не топтати.