За бiль i смуток вчусь тебе прощати

За біль і смуток вчусь тебе прощати,
На серці гірко, але я сміюсь...
Я вчилась все терпіти і страждати...
Та жить без тебе більше не боюсь.

Звикаю в серці тихий біль ховати...
Ховаю сум подалі від усіх...
Я вчилась все терпіти і прощати...
І страх самотності мене не переміг...

Ще згадую твій погляд мимоволі...
Але до тебе більше не тягнусь...
І в серці вже нема тої любові...
З якою я так пристрасно борюсь...

Занадто довго потайки любила...
Та помилок тепер не повторю...
Я тобі всі спогади простила...
І ти прости за все... назавжди йду...

Я не люблю... в минулому... забула...
І серця крик не вирветься з душі...
Я весь це світ у мить перевернула....
Щоб не зустріти тебе у пітьмі...

Занадто довго я збирала сили...
Щоб хлопнути дверима і піти..
Але нарешті все таки зуміла
Втекти від тебе й вічної брехні...

Це все... на цьому ставлю крапку...
Між нами прірва з твОїх помилок...
Я все забула... а тебе вітаю...
Ти вже не гість моїх палких думок.

Ти перший, хто мені розплющив очі...
На світ, в якім забракло чистоти...
Я стала старша на життя, на вічність...
І лиш за це я дякую тобі...
29.03.05. - 31.03.05.