Пригоди Сонця

Посмiхнувся на зорi
      Сонця промiнь:
- Треба
Якось вилiзти наверх,
       i дiстатись неба

- З павутиннячка сплету
        сонячну драбинку,
І полізу догори
        на оту хмаринку.

Так все було, чи не так,
        та невдовзі Сонце
Танцювало вже гопак…
        Сяяло віконце…

Ось воно дісталось неба
       понад головою…
I пропало…
      Наче ніч
           денною порою.

То пустунчик вітерець
       звів хмарки докупи
І тепер веселий дощ
       у віконце лупить.

Досить, Дощику, ставай!               

Наше Сонце віддавай!

або так:

Вранці Сонечко зійшло,
Щоб гуляти в небі,
Та не знало, як туди
Діставатись треба.
- З павутиннячка сплету, -
Думало, - драбинку
І полізу догори
На оту хмаринку.
Так сказало, так й зробило.
І невдовзі Сонце
Зазирало, сміючись,
У моє віконце.
Та, коли дісталось неба
Понад головою,
Раптом зникло. Наче ніч
Денною порою.
То пустунчик вітерець
Звів хмарки докупи
І тепер веселий дощ
У віконце лупить.
Досить, Дощику, ставай!               
Наше Сонце віддавай!