Украине

* * *
На 39- тій весні російськомовності генетична воля
України розплющила у мене поетичне око.
Бабусю моя ріднесенька, чи долинають мої рядки
До тебе, в оселю пращурів.
Якщо так – перекажи дідові, бо він перший дістався Бога.
Горнуся серцем до ваших природно українських душ.
Кореню Вашого онук Юрко.
                1989

* * *
Мені Тарасові рядки
Лягли путівником до серця,
Бо в них – відчайнодухість герцю
Гартує задуми стрункі.

У розшматованій Родині
Міцніють м’язи мужніх справ,
Бо вірш Тарасів пролунав,
Не розгубившись в хуртовині.
                1990

         * * *
Не перевелися
слава – козаченьки,
що тримають списи
за соборність Неньки.

Земле файнозора,
Будь-яка примара
Духу не підкоре,
Бо не Божа кара.

За святим волінням
хлопці рвуть кайдани.
Сяйвом жовто-синім
гайдамачать фани.

Хай гучніють дзвони
Чорновіла й Хмари
та стають загони
до цієї пари.

                1989 р.,
мій перший вірш українською.

* * *
Леле моя єдина,
серце мого кохання,
не розгубись, Україно,
в зорях свого обрання.

Не зашморгни свій розум,
радісний та кмітливий –
скрізь шаленіють грози,
марять криваві зливи.

Марять козацькі діти
синім повітрям Волі –
зрадженії наймити,
в’язні своєї Долі.

Важко мандрує Доля,
не заверта до раю.
Дрібно тремтить тополя,
гірко Дніпро зітхає.
               
                1992

* * *
Чи не марять Карпати привидами опришків?
Як прочинити серце до першомови Всесвіту?
Хто колисає геніальність немовляти?
Що бачить шуліка в очах людини?
Царю небесний, не залиш своїх діток
у багнюці невідання власного Шляху.

                1990

* * *

Де ж та Воля, хлопці,
У славетнім краї,
Щастя у сорочці,
Що гуртом шукаєм,

Зоряна веселка
В пестощах кохання? —
В бруді закапелка
Свари на майдані.

Шкляві обіцянки.
Досить! Всмерть обридло!
З вечора до ранку
Лохотронять бидло!

У Шенген рогами
Злидні-голодранці!
У безглуздій тямі
Зрадники-обранці!

Доля ж наша, Доля,
Доки ж червоніти?!
В барвах гуляйполя
Лихомарять квіти.   

                13-15.2002
                2009 р. Харків

                * * *

Сретення. Дощами диха
Слобожанщина – господиня.
Весіннім струмом плекає-лунає
кожна гілочка, травичка, листячко.
Птахи у розмаї грайливо бавяться,
Гучно шаленіють.
Пані та панянки пливуть
Вулицями, мов козацькі чайки по морю.
Чавунний Кобзар-Тарас ярим оком
Оглядає закоханих, що гніздяться біля Нього.
Ще два ледащих тижня до
Чинного царювання легеня-Березоля.
Дух та природа чаклуна-Харкова
Палко мріє про сонячні барви.
Рівнесенько двадцять зим тому
Наші вої припинили десятирічне
Пролиття своєї та афганської крові.
Вечір одягнув сіро-синю ряднину.
Впевнено міцніє дощепад.

                15-18. 02. 2009