Сосна замріяна стояла
На краю прірви, на горі.
Внизу ріка ревла-стогнала,
Луною линув шум її
Угору, вгору поміж скель,
Як сонце, вічних та високих,
Немає там людських осель,
Лежить прадавній сніг глибокий.
Це край застиглої краси:
Ніщо ніде не ворухнеться,
Окрім старезної сосни
І річки, що внизу десь в'ється.
1999 р.
Гiрський пейзаж
© Copyright: Марина Лецина, 2009
Свидетельство о публикации №109051402903
Свидетельство о публикации №109051402903
Рецензии
Хорошие стихи. И гарна дивчина и гарни вирши (русскими буквами)
Виктор Крапивкин 14.05.2009 22:16 • Заявить о нарушении
Виктор Крапивкин 14.05.2009 22:16 • Заявить о нарушении