У мерехтiннi ламп денного свiтла
В перетині низеньких коридорів
Плекають тугу пластикові квіти
І протяг, що запутався у шторах.
Тут метушаться люди, мов мурахи,
Снують. Які невимушено-штучні
В жінок тендітних нігті і засмага...
А серце гупає до болю гучно,
Коли людський потік – як кров із вени;
Тоді б ковток самотності і тиші.
Душа, як равлик, висуне антени,
Щоб слухати радіохвилі Інших
У мерехтінні ламп денного світла
В перетині низеньких коридорів,
Де вічно квітнуть пластикові квіти
І протяг прагне розірвати штори.
2007 р.
Свидетельство о публикации №109051402836
Виктор Крапивкин 14.05.2009 22:25 Заявить о нарушении
Марина Лецина 15.05.2009 18:31 Заявить о нарушении