***
Українська наша мова,
Кров’ю прадідів пролита,
Солов’їна, калинова
Має право в світі жити!
Скільки раз її ламали
Вороги наші прокляті,
Скільки раз забороняли
Слово рідне вимовляти!
Не боялася згоріти
Наша славна мова в битвах,
Бо за неї споконвіку
Бився наш народ козацький, спритний!
Бились і дорослі, і малі,
За свою чудову мову,
Загартовувалось у вогні
Наше, українське слово.
Не боялись вимовляти
Люди слова дорогого,
Не хотілося топтати
Того зернятка малого!
Не для того ж народ бився
За свою свободу, мир, за мову,
Не для того ж народився,
Щоб топтать її всім знову?
Вже достатньо сліз пролито
За свободу в Україні,
Так давайте ж не ганьбити
Славу пращурів віднині!
Ми віддячити повинні
Українцям-патріотам мови,
Бо вони пройшли всі злидні
На шляху до перемоги!
Ми повинні шанувати
Їхні вчинки непрості,
Довелось же їм страждати
У словесному вогні.
Пригадайте і Шевченка -
Батька нашої свободи,
Пригадайте ж хоч тихенько
«незлим тихим словом»!
Хай же мова розцвітає ,
І вирує навкруги,
Рідне слово не зникає
З лиця матінки-землі!
Хай же людство пам’ятає,
Що без мови нема світу,
Про це кожен нехай знає:
І дорослі й діти!
Не дарма ж згадала я зернину,
Як посієш – проросте,
А як мову не посієш солов’їну –
Так зав’яне і помре!
Свидетельство о публикации №109051304565
Про рідний край далекий.
Нехай,ня,понесуть туди,
Лелеки.
Андрей Токар 31.03.2010 00:57 Заявить о нарушении
Ольга Токар 05.05.2010 19:41 Заявить о нарушении