Анатолий Матвийчук. Ода свинье

Собственно перевод:

За окошком весна расцветала,
Тучи полнились первым дождём.
Нарезал я на ломтики сало
Полновесным кухонным ножом.

Нож мой в сало входил беспристрастно
И направились мысли мои
В рассужденья о жизни несчастной
Этой розовой, нежной свиньи.

Жизнь лихая прошла за понюшку,
Добрым словом никто не согрел...
Что ты видела, бедная хрюшка -
Лишь корыто да засраный хлев?!!

Смерть надвинулась неумолимо,
В сердце боль от удара ножа.
Только хрюкнула "люди - скотины!"
И твоя отлетела душа.

Ты теперь, дорогая, далёко,
В своём светлом свинячьем раю...
А я пью, философствуя, водку.
И тебя потихоньку жую.

Не палач, не злодей-проходимец,
Есть семья, есть работа, друзья...
Но какой я, в п**ду, украинец,
Если сало не буду есть я?


Оригинал:

ОДА СВИНІ

За віконцем весна розквітала,
Хмари повнились першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь уявилось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя, як хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів.
Що ти бачила, бідна скотино –
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді як, обрікши на муки,
Хтось встромив тобі в серце ножа,
Ти збагнула, що люди — тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю…
Я на ж на кухні сиджу, п'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я.
Та який же я, блять, українець,
Коли сала не їстиму я!