Ви мене пробачте за неспокій
У ранковій, передсвітній тиші,
За наївність, за любов глибоку,
За відверті, почуттєві вірші…
За чекання Ви мене пробачте,
За неволю, певно, не солодку,
що сміюсь раптово, потім плачу,
І за час, що й так в житті короткий.
За образи, ревнощі, тривоги,
За вразливість, мрії і дитячість,
І за те, що поруч вже так довго,
Ви також, прошу, мене пробачте…
Ви мене пробачте...
© Copyright: Катруся Матвийко, 2009
Свидетельство о публикации №109051200721
Свидетельство о публикации №109051200721
Рецензии