Слово
Скоро заповнять букви,
Навстіж відчинені двері
Раптом зачинять руки.
Букви зіллються в слово,
Зовсім ніким не ждане,
Створене випадково,
Сказане дуже рано.
Слову тому не повірять,
Витерти схочуть, та пізно.
Слово стане повір’ям,
З розпачем зовсім різне.
Слово захоче правди,
Тільки, давно затерте,
В тіні гіркої зради
Мусить воно померти.
Слово замінять сльози,
Зронені теж раптово,
Ніби відбиток прози
На похованні слова.
Тільки листок паперу
Знову заповнять букви
Й навстіж відчинені двері
Вже не зачинять руки.
Стоворене із любові,
Знищити неможливо,
Можна не вірити слову
І переждати, мов зливу.
Можна його топтати,
Нівечити, забути,
Тільки воно й розп’яте,
Знов оживляє груди.
Чистий листок паперу
Вже заповняють букви.
Не зачиняйте двері.
Не забирайте руки...
Свидетельство о публикации №109051100704