Вже зо два місяці тому здалека,
Містком до дому й рідних, до мого села
Добробут, щастя принесли лелеки,
Знов повернувшись до торішнього гнізда.
Вертайсь додому, годі мандрувати,
Хоча б лелекою, та завітай у сни,
Зів’яла матіола біля хати,
Чомусь троянди з двору зникли запашні.
О любо нене, пісня моя втішна!
Мене ніхто до себе так не пригорта
Як ти рукою смуток вміла ніжно
Відвести дотиком одним з мого чола.
Ти, мамо, подумки завжди зі мною...
Хто я без тебе ?Та ніщо, пусте сміття...
Лише з тобою жвавою ходою
Долаю пагорби круті мого життя.
Знов з вирію лелеки прилетіли,
Вже зо два місяці у нас в селі весна…
Чому ж ти забарилась, мамо мила,
Роками тебе жду, та все нема й нема...
Вже зо два м сяц лелеки прилет ли
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109051102779
Свидетельство о публикации №109051102779
Рецензии
Дуже торкнув мене Ваш твір.Написано чудово,цікаво,відверто.Нажаль,такі слова бувають запізнілі для наших коханих людей,тому що ми не сказали їх при житті.Своїй мамі я також присвятила вірша,вона у мене ще жива,але старенька.Я бажаю Вам успіхів.
Анна Лекомт 11.05.2009 16:20 • Заявить о нарушении
Анна Лекомт 11.05.2009 16:20 • Заявить о нарушении