З тих пір , як світ наш народився,
Вона засіяла життя.
Йому народжувала силу,
Джерельний світові звитяг.
Печаль здолала, смуток, горе,
Творила радість, пісню й вірш,
Дітей проводила у море...
У всесвіт линула до зір.
Вона - це наша рідна Ненька!..
У кожного лише одна.
Мов сонце, гріє її серце
І в день, і в ніч, і навіть в снах...
То ж буде в світі жити краще,
Довічно в місті, і в селі.
Дозріє хліб і пісня й щастя,
Допоки Мати буде на землі!
Матерi
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109051005703
Свидетельство о публикации №109051005703
Рецензии