Оберемками квіти носив з лісу й поля,
В дитинстві у мріях жінкам дарував.
У снах кольорових зберіг мить у долі,
І в юноості разом з тобою збирав.
З тобою кохана, любов свою взнали,
Життя об'єднало дві долі в одну.
Щоб жити щасливо, долати печалі,
В годину веселу і в пору сумну.
І квіти і сни, так мов юність й дитинство,
В житті нерозлучні, як сестри й брати.
В любов проводжають в росянистім намисті,
На чатах кохання, вінця і мети.
Із віків у віки незмарновано чисті,
На чатах кохання, вінця і мети.
Квiти дитинства
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109050900681
Свидетельство о публикации №109050900681
Рецензии