Як не натужуюсь – не тужиться.
Як не нагріюся – не горниться.
......................................................
Не голова, а намертво забита стрілка.
Безкомірково заливаю танець уст.
Тріщить обличчя – родоводу гілка,
по тріскотні стечу до понеділка
і всім, хто забажає світла – надіп`юсь.
В емоціях мого дощу овацій мало,
роздріботівся, мов до рук біжить маля.
Як Рим, проґавлений гусьми вандалам,
втрачаю вічне. Серце буцефале
об`їжджене, під ним змія – повзе земля.
Копито вдарило і в золотій підкові
комусь на щастя залишило німоту.
Я відбайдужаю, та нехристово
скоштую м`якоті спокус любові,
ловитиму в словах, на пальцях наготу.
8 Травня 2009
Просто прилетiла думка
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109050805874
Свидетельство о публикации №109050805874
Рецензии