Зачаровано місяць на зорю дививсь
І не смів про кохання сказати.
Лиш у темряві тихо до Бога моливсь
Без надії про щастя благати.
Серед ясних світил – одинокий, сумний.
Зорі сяйво йому дарували.
Недосяжну зорю забажав молодий
Її хмари від нього сховали.
Мріяв місяць, що прийде та ніч,
Вітер хмари на небі розвіє.
Залишившись удвох ввіч на ввіч
Він коханням її зігріє.
І відкриє весь всесвіт зорі.
Сяйвом ніжним її зачарує.
Всі пісні і вірші лише їй
Недосяжній колись подарує.
Недосяжне кохання...
© Copyright: Стевия, 2009
Свидетельство о публикации №109050702648
Свидетельство о публикации №109050702648
Рецензии