Із сяйва місячного промінь
Прорізав ночі темноту
На скали впав його обломок
Зустрівши глибу кам 'яну
Він веселився і світився
Та гадки жодної не мав
Що світлом з горами ділися
До себе їх він пригортав
Поранившись об гострі шпилі
Стікав він світлом, мерехтів
Та скільки мав своєї сили
До ранку раннього світив
А коли небокрай зайнявся
Світлом від ранньої зорі
Із скал той промінь обірвався
І розчинився у росі
Яскравим світлом веселковим
Із ран сочились кольори
Іскрився і не мав утоми
В підніжжі милої гори
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2009
Свидетельство о публикации №109050604927
Свидетельство о публикации №109050604927
Рецензии