Вона хотіла волю звідать
Вона бажала цілий світ
У своїх помислах одвідать
Це бу би мрії переліт
Вона - веселка між дощами
Вона - смарагду горизонт
Дощі її вмили сльозами
А купол неба їй як зонт
Та усміхаючись кізь сльози
Не можна ж бути в смуті вік
Розводила за обрій грози
І блискавиці по той бік
Злітали й розтворялись плавно
В тумані плачучих тіней
І дивуватись буде марно
Як їй вдалось усе це
Веселка
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2009
Свидетельство о публикации №109050604922
Свидетельство о публикации №109050604922
Рецензии