* * *
Не проси i не клич мене, годi.
Йти по зоранiй важко рiллi.
Запiзнiлим осiннiм яблуком
Я гойдаюся ще на землi.
Ота гiлочка ледь нахилилась.
Пiзнi яблука трохи гiрчать.
Пiдкорюсь я закону тяжiння
I впаду — буду в травцi лежать.
Не зiрвали нi цвiту, нi плоду,
Червячок не схотiв поточить.
Гарнi яблука рвали i їли,
А менi наказали ще жить.
У травi тихо шмигають мишки,
Зерна хрущать в коморi своїй.
Приморозить мороз менi щiчки —
Посолодшає враз мiй напiй.
А поки що я снiгом укрита.
Задубiла. Дивлюся на свiт.
Щось iз неба пiдморгують зорi,
А на вiях — чи iній, чи лiд.
6.01.2001
***
© Copyright: Тамара Шуляк, 2009
Свидетельство о публикации №109050602493
Свидетельство о публикации №109050602493
Рецензии