Вона нікуди не хотіла йти,
Стояла мокра у калюжі мовчки.
Її освітлював ліхтар старий,
Немов на сцені, і так само мовчки.
Він відчинив вікно, щоб чути дощ,
Побачив темну згорблену статуру.
Вона була сама як дощ –
Холодна, темна і похмура.
Він взяв до рук магнітофон,
Якусь стару касету без коробки,
Поставив і натиснув «ON»,
Поклацав інші непотрібні кнопки.
Вона почула музику крізь дощ,
І танцювала мокра у калюжі,
Вона ловила у долоні дощ,
На нього вже не дуже схожа.
Піднявши погляд з дна у самоти,
Вона всміхнулась.
Вона нікуди не хотіла йти.
І танцювали
Удвох під світлом, як на сцені,
В калюжі мовчки. Я і ти.
Iсторiя дощу
© Copyright: Екатерина Ефименко, 2009
Свидетельство о публикации №109050500686
Свидетельство о публикации №109050500686
Рецензии
Вона в ночі і теплий дощ
Чи трошки всеж таки холодний...
І тиха музика що може, чи вже не тиха,
Вже вона, танцює, хто тут головний,
Вона чи музика в долонях.
Авторы На Украинском Реестр 06.08.2010 14:08 • Заявить о нарушении
Чи трошки всеж таки холодний...
І тиха музика що може, чи вже не тиха,
Вже вона, танцює, хто тут головний,
Вона чи музика в долонях.
Авторы На Украинском Реестр 06.08.2010 14:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.