Мати моя!
Ти живеш в моїм словi,
I навiть вимовi,
Ти - доля сама!
Память жива,-
Не дає менi спати.
Повинен зiзнатись,-
Ти мало жила.
Ворон сидить
I чекає поживи.
Несуть посивiлу...
I все, через мить.
Вiчность в тобi,
Заселилась журбою,
I разом, з тобою
Обнявшись, в землi...
Сумно менi,
I не можу ще встати
На ноги й кричати
Про те, що в душi!
Чую я ще,
Як спiлкуються люди,
Про що пересуди,-
А в мене - своє...
Чом я не бог
I життя не дарую?
А може? Й живу я,
I досi не сдох?
Ще не бог
© Copyright: Аркадий Ильчук, 2009
Свидетельство о публикации №109042906791
Свидетельство о публикации №109042906791
Рецензии