Бiль...
Повномісячні ночі без сну.
І знецінений Місяць-монета.
В моїм серці ховаю весну.
Захлинувшись душею поета.
Зрозуміти й забути тебе,
Нема в мене ніякої сили.
Хоч навчилась втрачати я вже,
Себе втратити же неможливо.
Біль... із пальців струмує віршем
І роз'ятрені рани відкриті.
Не знайомий зі мною ти ще,
Чим же здатний за біль мій платити?
Відійти... і сховатись в віршах...
Чи відмовити знову в довірі?
І сочиться коханням душа
Й застигає рубцями на шкірі...
Свидетельство о публикации №109042905648