Сивий туман ковром розстелився,
В склепі старому келих розбився.
Могили прадавні камінням сіріють,
В траві між могилами квіти біліють
У тінях могильних зло причаїлось,
За плитами, квітами там затаїлось.
Зло не боїться, зло убиває
Зло так старанно душі збирає.
Мерці не сміються, мерці там ридають -
На світі в них тому шкіру здирають.
Земля ніби стогне, здається, що плаче
Та лиш над могилами демони скачуть.
А камінь холодний, такий він байдужий.
Живий хто тут ходить, той занедужа.
Потім вмирає він з болем повільно
У демона в рабстві стає підневільним.
Могили так плачуть, могили так тужать.
Мерці під могилами демонам служать.
Та їх всі забули, ніхто не згадає
Та їх лиш земля усіх пам'ятає.
(29.04.2009)
Могили
© Copyright: Женя Раков, 2009
Свидетельство о публикации №109042903928
Свидетельство о публикации №109042903928
Рецензии