Ёжик и сомнения

Підсвідомо, їжачок розумів, що робить щось не те, і що його життя, наповнене прикрістю та спаплюженістю існування.
Думки про сенс життя та залишок після себе чогось, або когось, не давали спати, моторошними думками переповнювали душу, саму свідомість, немов під корінь зрубане дерево ходив їжачок мучаючи себе моторошними спогадами про минуле і боючись думати про майбутнє...Все! Досить!, - крикнув він на галявині, сидячі на пеньку зрубаного ще при їжачковому дідусі столітнього дуба...Досить! Не можу більше! Дістав піпетку...та подгон, який зробив йому на минулому тижні кореш по піонер-лагерю...
Затягнувся...і, раптом зникла підсвідомість, думки, що неперестанно мучали їжачка весь цей час. Та і сам їжачок пропав, і з того часу ніхто його не бачив.
Люди кажуть, що десь заблукав в тумані...і де-інде вночі, можна почути його голос...коли на землю лягає туман.
Та це вже інша історія...