Лина Костенко. Я тяжко Вами отболела, милый
Я тяжко Вами отболела, милый,
Всё это было словно бред, как сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
А разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь простимся – и в болото буден.
На белых окнах мёрзнут миражи.
Но как нам будет, как теперь нам будет?!
Так прежде близким, а теперь – чужим.
А сказка дней была такой недолгою.
Мой светлый сон - не позовёшь – вернись!
он стал сияньем над моею долею! –
На всю мою оставшуюся жизнь.
Вариант
Какое это счастье - быть с тобою
мой светлый сон - не позовёшь "вернись"!
он стал сияньем над моей судьбою
на всю мою оставшуюся жизнь.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Все це було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А разум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень..
На білих вікнах змерзли міражі.
А як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею –
Воно лишилось на усе життя.
Свидетельство о публикации №109042600736