Так ніжно вітер пестить її коси,
Рука повільно ковза по щоці...
А він брирає з губ солодкі роси
І завмира рука в його руці...
Тендітний стан, за мить, в його обіймах,
Весь запалав, немов червоні маки;
Немов свіча, що не горить, а тліє
І відчайдушно відбива атаки.
Іще хвилину "бій" - "Vivat(!), кохання!!!"
Несамовито вітер завива.
Останній порух, важке свічі зітхання
І, - "Ти - моя!" - в повітрі пролуна.
Vivat! , кохання!!!
© Copyright: Дельта Невская, 2009
Свидетельство о публикации №109042604143
Свидетельство о публикации №109042604143
Рецензии